Музей хліба на Вінниччині щодня приймає туристів із усієї України.
У селі Білопілля, на Вінниччині уже як 40 років працює «Музей хліба». Тут зберігаються більше тисячі експонатів, зокрема, предмети побуту 18-20 століття. Також представлена стародавня техніка, якою обробляли землі для вирощування зерна. І найголовніший експонат – це старовинний млин в 18 століття.
«Сам млин збудований в 1910 році, без єдиного цвяха, була проведена дорога реконструкція. Його висота 15 метрів. Поруч в експозиції музею – хата мазанка та клуня. В експозиції клуні ми показуємо знаряддя праці хлібороба та побут східних селян. В хаті-мазанці - традиційні елементи інтер'єру: вариста піч, красний кут, жердина для одягу, ікони, стіл, лави, ліжко, колиска для дитини, глечики, вишиті скатертини, подушки, рушники, веретено. Зараз ми звершуємо вносити наші експонати в єдиний музейний реєстр», - розповідає працівниця музею, Юліяна Долінос.
В старій хатині мазанці розташовані датчики вологості. Працівники музею підтримують необхідну температуру для збереження експонатів. Власними силами обробляють вироби з дерева від шкідників, облаштовують територію інсталяційними об’єктами для фото сесій.
« До нас на екскурсії приїжджають люди із усієї України. Пригадую приїхала туристична група, після екскурсії бачу жінка стоїть та плаче. Я спершу подумала, що в людини щось трапилось.
Вона натомість каже: «ви мене повернули у моє дитинство, цей аромат, піч - все рідне». Вона сама родом із Запорізької області. Їй у спадок залишилась стара хатинка. Тому ця пані нам дуже багато стародавніх речей, елементів побуту прислала у музей. Щороку музей поповнюється більше, як 130 експонатів», - ділиться Юліана Долінос.
Екскурсії у музеї хліба тривають дві години, сюди привозять дітей зі різних шкіл. Відвідувачам пропонують майстер-клас із ліплення жайворонків.
«Наш музей відвідують вихідці з України, які живуть за кордоном. В планах робити наші екскурсії англійською мовою. Особливо цікавляться млином. В радянські часи його хотіли знести. Потім поглянули, що він стоїть на всіх геодезичних картах як точка прив’язки і знести його не можна було. Таким чином його від реставрували, а зараз ми підтримуємо його стан», - підсумовує працівниця музею. 
