Понад 10 000 троянд красуються на городі у родині Гурових із Вінниччини
Трояндовий рай Валентини Гурової зачаровує не лише мешканців Великої Кісниці, а й мужніх прикордонників. Жінка дбайливо доглядає кожний кущ. Пригадує, що першу троянду посадила 25 років тому. З того часу рік за роком поповнювала свою квіткову колекцію.
«Пригадую, коли я була у восьмому класі, мама купил першу чайно-гібридну троянду «Глорія Дей». Це була рідкість її побачити. Вона стала моєю улюбленою. Потім до нас на ринок привіз саджанці троянд місцевий квіткар. В нього їх швидко розкупили, тоді я приїхала до нього на плантацію і вибрала декілька десятків руж та посадила в себе», - розповідає власниця трояндової плантації Валентина Гурова.
Зараз у трояндовому царстві Валентини понад 200 чайно-гібридних сортів троянди, 35 – плетистих, та 35 бордюрних. З поміж усіх сортів найбільш вибагливий – це Ольга. Його вивів український квітникар Ян Квілінський для своєї дружини. Але він загинув на фронті. Цей сорт непросто приживається — вибагливий, чутливий.
«Найкраще саджати троянди весною або осінню. Літом не раджу. Для того аби розмножувати троянди ми саджаємо шипшину і на її кущі прищеплюємо бруньку троянди. Щеплення робить мій чоловік Геннадій. Це досить ювелірна робота. Ми спершу замотуємо саму бруньку плівкою. Весною плівку знімаємо, шипшину саму відрізаємо, щоб далі росла молода трояндочка. Далі ми її підживлюємо, щоб були гарні кущі, щоб осінню викопати і продати людям. За кожною потрібний дбайливий догляд. Я зараз до якої не підійду, кажу: "Яка ти красива, яка ти хороша, яку красу створив Бог», - ділиться пані Валентина.
На всю плантацію жінка виділила 20 соток свого городу. Квіти з Кісниці вже цвітуть у Львові, Харкові, Івано-Франківську, Одесі, і навіть у Німеччині, Франції, Італії. Валентина, попри важку роботу, відчуває себе бадьоро та радісно. Каже, це відволікає від важких думок про бурхливе сьогодення.
«Приходжу, дихаю цим ароматом і про всі клопоти забуваю. До нас на фото сесії приходять прикордонники, адже наш город поруч біля Дністра та кордону із Молдовою. Приїжджають дівчата з інших сіл, щоб відпочити. Я нікому не заперечую приходити, любуватись, навіть, коли нас нема, люди заходять. Троянди – це наша стихія та любов», - додає Валентина Гурова. 
